Буває дивне: у страшну жару,
Коли земля волає спраглим груддям, —
Тендітний пагін проломив кору
І усміхається щасливо небу й людям.
Чи на дорозі, де, немов на зло,
Рослинам зроблять гроба кам’яного,
Асфальт пробивши, трав’яне стебло
Всім сповіщає про Творця Благого.
Так Боже Слово у сухих серцях
Даремно не лежить і не мертвіє:
Комусь на радість, а комусь на жах
Розколе їх й любов’ю зарясніє,
І сповістить усім в ту мить неждану,
Що має силу нездоланну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Добре,брате, Слава Богу.У восьмому рядочку мабуть було "Всім"? Дякую. Благословінь. Комментарий автора: Дякую Вам! Уже виправив. Божих Вам благословень!
Галина Левицька
2008-07-26 17:33:30
Амінь!!!!!
Комментарий автора: Дякую!
Марина Н.
2008-07-28 04:12:45
Как жаль, что не знаю украинский! Успехов Вам брат, в творчестве! Комментарий автора: Дякую!
Микола Калінін
2011-08-15 14:47:23
"Розколе їх й любов’ю зарясніє," - багато приголосних підряд важко вимовляються (...їх й любов'....). Можна так:
"Протне їх і любов'ю зарясніє".
Але Ви гарно пишете, такі слова добираєте, образи, метафори! Браво!
Лиш перечитуйте написане по багато разів і удосконалюйте, де отакі збіги приголосних.
У вас так багато поезії, що всю й не перечитаєш. А тим більше не даси дружню пораду, якщо де описка чи неточність. Хай вам щастить!
"
Лідія Гапонюк
2021-08-12 16:50:18
Амінь! Слово Боже має нездоланну силу! Благословення!
Родная лишь тебя люблю я! - Валерий Гибалюк Стихотворение написано в местах лишения свободы. Это было мое последнее наказание за распутную жизнь без Бога. Очень хотелось сохранить семью, и Бог мне в этом помог.
Проза : Коллектор - Иван Борисов Рассказ-аллегория написан, исходя из проповедей моего пастора.
Написан он от первого лица, чтобы читатель мог поставить себя на место действующего лица. Также, на протяжении всего сюжета не произносилось ни одного слова. Это прообраз того, что грех начинается с мысли.
